TTY

Їдемо до Кості Ш.?

Привіт!

Хочу поділитися з Вами (шановний Вова!), шановні мої читачі, одним днем свого життя.Отже:

Наш консиліум вирішив не втрачати прекрасний літній день на безглузде вирішення справ, заробляння грошей, вдихання брудного повітря великого міста та поїхати до мого великого товариша та друга - Костянтина!

Lets go to Bila Tserkva with us!

Представляю зліва направо:
Borzoj, Костянтин, ваш покірний, Тетяна.
Фото зроблено біля дому Кості. Цікаво, але місто Біла Церква має два центра - офіційний, та біля заводу "Rosava". Костік мешкає біля другого центру.




Мої близькі друзі.



Білу Церкву заснував особисто великий українець Ярослав Мудрий в 1032 році.




І назвав місто своїм іменем, тобто Юр’їв. (Якби назва залишилась стара, то бідним дизайнерам було б значно складніше тримати симетрію. Вийшло б щось таке: Юр975їв. Не гарно, скажіть?)

Того року Ярослав, він же Юрій (це його християнське ім’я - Юрій), він же Георгій, він же Гоша, він же Гога Мудрий побудував кілька населених пунктів на півдні тодішньої Русі - Корсунь, Богуслав, Стеблів, Володарку. Ці замки-поселення мали на меті боронити руські землі від постійних набігів половців.

Те, що не змогли поляки, українці і росіяни - зробили євреї. Вони принесли у Білу Церкву велику торгівлю і ремесло. Вона стала вузлом важливих транспортних шляхів, через неї проходили численні урядові, військові, поштові естафети і купецькі каравани.

Дружиною Ксаверія Браницького була улюблена фрейліна Катерини Другої, племінниця Григорія Потьомкіна Олександра Енгельгардт. В той час російська влада заохочувала шлюби російського і польського дворянств. Олександра отримує білоцерківські землі в подарунок від чоловіка і розгортає тут бурхливу діяльність.

За взірцем європейських столичних парків Олександра Браницька на ділянці віковічної діброви в урочищі Гайок розпочинає створення парку. Без зайвої скромності парк вона називає на свою честь - “Олександрія”.

Лебеді не хотіли їсти снеки до пива. Студенте, задумайся!

Автором генерального плану забудови парку став французький архітектор Мюффо. Одночасно зі створенням паркових насаджень почалося будівництво резиденції та інших архітектурних влаштувань. Перші роботи розпочалися в 1793 році. Багато рослин для парку завозили з Польщі, інших країн Європи і світу. Паралельно розпочалась робота по будівництву літньої резиденції графів Браницьких. «Аустерія» спочатку була лише літньою резиденцією, а пізніше стала і зимовою. Поруч з нею було розташовано комплекс павільйонів, в тому числі Монарший павільон, Бальна Зала та інші.

Решта території була призначена для художньої частини паркових облаштувань. До них належать Мала і Велика галявини з прилеглими архітектурними спорудами: Колонада “Луна”, “Китайський місток”, “Руїни”, “Арочний місток”, “Острів Марії”, “Острів Троянд”, різні види фонтанів, водоспадів та інші малі архітектурні форми. Разом з галявинами та дібровою, ставками та річкою Рось вони утворили єдиний парковий ансамбль. Алеї парку прикрашали бронзові і мармурові скульптури, вази.

Великий штат обслуги забеспечував побут Браницьких та їх гостей. В теплицях для їх потреб вирощувались екзотичні рослини: кактуси, орхідеї, ананаси, інжир, цитрусові, італійський виноград, китайські рози, які досягали небувалих розмірів. Поряд з палацовим комплексом із західного боку розташовано сад “Мур”; зі східного боку - “Клини”, сад Катерини ІІ, Сад Потьомкіна, Російський сад, городи.

В 1815 році Браницька привезла в Білу церкву з Берліна молодого садівника Августа Єнца, який протягом наступних 54 років працював у парку, створюючи все нові і нові композиції. Творінням його рук є ландшафтні композиції, які збереглися і до наших часів на Великій і Малій галявинах. В подяку за його багаторічну працю і на честь 50-річчя його служби, господарі встановили в парку пам’ятну металеву колону. (На фото інша колона, але суті це не міняє).

В середині ХІХ століття парк «Олександрія» набув неабиякої слави. Його відвідували відомі люди того часу: Г.П.Державін, О. С.Пушкін, Т.Г.Шевченко. Неодноразово тут бували декабристи (члени Південного товариства): Бестужев-Рюмін, Муравйов-Апостол, Пестель та ін., відомі польські поети та художник.

Що вони тут робили чесно кажучи і не знаю. Кабаків - немає, атракціонів - також. Хіба з собою приносили…

Реформа 1861 року, яка скасувала кріпатцтво, позбавила Браницьких безкоштовної робочої сили. З цього часу уповільнюється розвиток парку «Олександрія». Практично до 1917 року в ньому виконувались роботи, пов’язані тільки з доглядом вже існуючих об’єктів. Неймовірно багаті Браницькі за бабло парки будувати не хотіли. І це при тому, що дохід з самої тільки Білої Церкви приносив 750 000 золотих!

Під час громадянської війни 1918—1921 років парк зазнав величезних втрат. Більшість архітектурних споруд була повністю або частково зруйнована. З “Олександрії” вивезли велику кількість цінних мармурових та бронзових скульптур, значні збитки були завдані і парковим насадженням. З 1921 року “Олександрія” стає основною базою його навчально-дослідного господарства. У 1922 році рішенням Київського губернського комітету парк “Олександрія” був проголошений заповідником і до 1946 року входив до складу сільськогосподарського технікуму, а згодом інституту.

В 1955 році розроблений проект реставрації і розвитку парку. В 1957 році, під керівництвом і за активної участі Д. М. Криворучка в парку розпочалися реставраційні роботи. Були відновлені всі основні паркові споруди за винятком палацу і танцювального павільону: головний вхід, Ротонда, Колона печалі, Великий водоспад, колонада Луна, Китайський і Арочний містки, фонтани. Одночасно були збудовані нові об’єкти - джерело “Лев”, “Кругла альтанка”, закладені нові паркові насадження. Була впорядкована і розвинена мережа алей, забезпечені водо- і електро постачання, каналізація.